Казки для маленьких

ОХ!(Леся Українка)

Колись-то давно, не за нашої пам’яті,- мабуть,ще й батьків і дідів наших не бкло на світі,жив собі убогий чоловік з жінкою, а у них був одним один син,та й той не такий, як треба: таке ледащо отой одинчик, що господи! Нічого не робить - і за холодну воду не візьметься, а все тільки на печі сидить та просцем пересипається. Уже йому, може, годів з двадцять, а він усе без штанців на печі сидить - ніколи й не злазить; як подадуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться. Читати далі...

Біда навчить (Леся Українка)

Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти,– де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть. Читати далі...

Давня казка (Леся Українка)

Може б, хто послухав казки?
Ось послухайте, панове!
Тiльки вибачте ласкаво,
Що не все в нiй буде нове.Читати далі...

Дід Осінник (В. Сухомлинський)

У темному лісі живе дід Осінник. Він спить на сухому листі й сторожко прислухається до співу пташок. Як тільки почує сумну пісню журавлів – курли-курли! – підводиться й каже: – Приспіла моя пора. Відлітають у теплий край журавлі.Читати далі...

Пелюстка і квітка (В. Сухомлинський)

На грядочці виросла гарна квітка жоржини. Біла, як мармур, духмяна. Літають над нею бджоли й джмелі, беруть нектар. У квітці сорок дві пелюстки. І ось одна з них загордилася: – Я найкраща. Без мене і квітка не квітка. Я найголовніша. Ось візьму й піду – що мені? Читати далі...

Добре слово (В. Сухомлинський)

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах.Читати далі...