Використання казок Лесі Українки з дітьми дошкільного віку

Ломакіна Інна Іванівна,

завідувач дошкільного навчального

закладу «Промінчик»

Хлистунівської сільської ради

Городищенської районної ради

ВИКОРИСТАННЯ КАЗОК ЛЕСІ УКРАЇНКИ В РОБОТІ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація. Даний матеріал відображає вплив казки на виховання та розвиток дошкільника, розширяє пізнання дітей про добро і зло, час і простір, зв’язки людини з природою, предметним світом відповідно до „Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”, Законі України „Про освіту”, „Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти”, в яких підкреслюється гострота проблем формування таких особистісних якостей, як дисциплінованість, ретельність, працьовитість,сумлінність, бережливе ставлення до всіх видів власності, здатність репрезентувати власну поведінку відповідно до норм демократичного суспільства.

Нове, третє тисячоліття висуває перед працівниками дошкільних установ нові навчально-вихов­ні завдання, зумовлені необхідністю формування в дітей почуттів любові, справедливості, правди, спів­чуття, милосердя та інших чеснот. Люблячими хочуть бачити дітей їхні батьки, рідні, вихователі, однолітки. Вкладаючи у вихованців любов, дорослі сподіваються отримати від них довіру, чуйність, порозуміння.

Казка є невід`ємним елементом у вихованні дітей. Вона доступною мовою вчить дітей життя. Діти беруть з них багато корисних для себе знань: перші уявлення про час та простір, про зв`язки людини з природою, з предметним світом. Казки дозволяють дитині вперше відчути хоробрість і стійкість, побачити добро і зло .

У дошкільному віці у дітей бурхливо розвивається уява, що яскраво виявляє себе у грі і при сприйнятті художніх творів. Особливо дітям дошкільного віку подобаються казки. Казка займає настільки важливе місце в житті дитини, що деякі дослідники називають дошкільний вік «віком казок».

Мова казки проста і тому доступна. Сюжет прозорий, але загадковий, і тим самим сприяє розвитку дитячої уяви. А казкові образи близькі за своїм характером образів уяви дітей. Крім того, жодна дитина не любить настанов, а казка не вчить безпосередньо. Вона «дозволяє собі натякнути на те, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації. Казки гарні тим, що в них немає довгих і утомливих міркувань. Різноманітність і напруженість дії створюють у дітей постійний і неослабний інтерес. Казка сприяє формуванню у дітей моральних понять, адже майже всі діти ототожнюють себе з позитивними героями, а казка кожен раз показує, що добрим бути краще, ніж поганим, що треба прагнути робити добро людям.

Художнє сприйняття є активним для дітей дошкільного віку процесом, який пробуджує їх моральні якості, і, насамперед, людяність.

Оригінальними є казки славетної нашої землячки Лесі Українки – Лариси Петрівни Косач. Знаючи про виховний та навчальний потенціал казки, Леся Українка створила казки для дітей. Самобутньою рисою її казок є те, що письменниця вдало переплітає в канві казки реальність і вимисел, фантазію. У казках живуть цілком реальні діти – Павлусь, Мар’яна, і водночас ми бачимо казковий світ квітів (“Лелія”). Ми знайомимось із Лукашем, матір’ю, Килиною, дядьком Левом та казковими героями (Потерчатами, Мавкою, Тим, що в скалі сидить та ін.) у казці-феєрії “Лісова пісня”. Казковий світ полонить, чарує, вабить нас. Він вчить добру, людяності. Досягти ж цього можна тільки в гармонії з прекрасним світом природи – така ідея “Лісової пісні”. Та ще коли переможе духовне начало над матеріальним, бо воно, оте матеріальне, губить душу нашу, робить нас черствими, бездушними, грубими.

До жанру літературної казки можна віднести і “Давню казку” Лесі Українки. У творі є казкові елементи, за допомогою яких досягається поставлена мета: перемога добра над злом, правди – над кривдою, несправедливістю. Поетеса створила драматичні твори, які посідають гідне місце в європейській культурі. Серед них – драма “Осіння казка”. У ній є елементи казковості, які надають драмі відповідного колориту та літературної вишуканості.

У доробку великої письменниці є твори написані для найменших – дітей. Серед цих творів важливе місце посідають казки. Для дітей Леся Українка написала також кілька прозових творів. Вона зверталася до улюбленого дітьми жанру казки і в "Дзвінку" вмістила казки "Метелик" і "Біда навчить".

Особливу увагу привертає казка “Біда навчить”. У казці Лесі Українки використано сюжет народного твору, де горобчик звертається до курки, зозулі, бузька, гави, сови, сороки, щоб ті навчили його розуму (елемент нанизування епізодів). І тільки поважний крук відповів горобчику-бешкетнику: “Розум, молодче, по дорозі не валяється, не так-то легко знайти! А я тобі от що скажу: поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. От тобі моя наука” [6:24]. З ве­ликими труднощами пережив горобчик зиму, зазнав холоду й голоду. Все пережите загартувало його. Він приглядався до життя інших птахів і став добрим господарем, ніжним і дбайливим батьком. У казці стверджується, що розум, досвідченість і серйозність приходять не самі собою, а є результатом життєвого досвіду. Життя – то найкращий учитель: таку вона пропагує. Її початок нагадує народну казку: “Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився із яйця, так з того часу нітрохи не порозумнішав” [6:21]. Оригінальність авторської казки – в конкретизації народної приказки: “Розум, молодче, по дорозі не валяється”.

"Біда навчить", як більшість народних казок про тварин, "однією бровою підморгує на людей", тобто через образи птахів Леся Українка засуджує різні пороки, властиві людям, утверджує позитивні моральні якості. Казка Лесі Українки має щасливу кінцівку. Раз попавши в біду, горобчик робить для себе висновки. Уважно придивляючись до життя інших птахів, він збагачується життєвим досвідом і зрештою набирається розуму.

Цікавою є і літературна казка Лесі Українки “Метелик”. Основна її ідея розкривається через вчинки персонажів – Лелика (кажана) і Метелика. Лелик живе у темному кутку, за бочкою з капустою і цілком задоволений таким життям. Єдине, про що він мріє, щоб його ніхто не знайшов, щоб поменше було світла. Метелик же прагне до іншого. Він, побачивши світло від свічки, став мріяти про світло. В пошуках його, він, не думаючи про небезпеку, летить в кімнату. Те яскраве світло від лампи полонило його, манило до себе теплом, сяйвом. “Не втерпів Метелик, забув своє безсилля, забув свою несвідомість “Світло, світло! – і полинув за ним” [6:16]. І далі: “Хотів він бачити якнайближче те ясне сонце, яким йому здавалася лампа. Чи думав же він, що там життя стратить? Воно горить, миготить, міниться, - там світло, там тепло, там життя!” [ 6:16]. Метелик не усвідомлює, що світло – то його згуба, його смерть, але воно чарує, притягує… Він не відлетів геть, коли його, застерігаючи про загибель, всі відганяли. Лампа спалахнула – і Метелика не стало. Хтось із товариства кинув докір: “Дурному дурна і смерть!” Та то зовсім не так. Прославляючи світло як начало начал, як пошук простору, кращого, волі, Леся Українка виголошує: “А хіба ж розумніша була б його смерть, якби він навіки заснув у темнім льоху? Те світло спалило його, - але він рвався на простір! Він шукав світла!” [6:16]. Для цього єдиного, високого і світлого треба жити, треба шукати його,оте світло. “Лелія” – ще один майстерний твір письменниці. У казці переплелися реалістичні та фантастичні картини та образи. Є тут чарівні перетворення, що характерні для фантастичних казок: “Потім торкнула Павлуся квіткою своєю і раптом Павлусь почув, як він сам зробився квіткою, тільки не лелією, а рожевим маком. От Лелія взяла його в ручку. Притулила до себе і швиденько вилетіла з хати в садок” [6:31]. Хлопчик Павлусь літає з Лелією до її сестер-квітів, відвідує сади, міста; потрапляє в цех, де дівчата роблять штучні квіти, бачить, як важко працюють вони. Сум і співчуття до долі дівчат звучить у казці. Але є у казці і щасливі хвилини. Радісна і щаслива зустріч Лелії з найменшою сестричкою (маленькою лелією), яка проживає у Мар’ниному саду (в простої селянської дівчинки, закоханої у квіти, квіти всякі: чорнобривці, тоя, любисток, рута, канупер, м’ята кучерява, повна рожа, барвінок хрещатий). Дуже вихваляє Лелія Мар’яну за доброту,сердечність, увагу та любов до неї. Є у казці і цілком реалістичні деталі панського і селянського побуту. Павлик чує скарги квітів у панському саду, скарги дівчат, що тяжко заробляють на шматок хліба. Леся Українка у доступній формі доводить, що людина з добрим серцем, з ніжною душею може бачити і розуміти красу, хоч вона є бідною і важко трудиться. Дівчина-наймичка Мар’яна “на чужому полі ніжки натомила, на чужій роботі ручки натрудила, на чужих городах цілий день полола, бур’яном колючим руки поколола“ [6:37]. Але багата душа Мар’яни любить красу, вміє бачити і творити її власними руками. Для неї все миле у цьому світі, а особливо Лелія: “Ти ж моя відрада! Ой ти ж моя мила, лелієчко біла, як же ти цвітеш пишно, як подивлюся, аж усміхнуся, так мені у тебе втішно! Я ж тебе, квіточко мила, за свою працю заслужила, на свою долю посадила, - рости ж, леліє, розкішна, красна, щоби була моя доленька щасна “[ 6:37]. Так говорила Мар’яна, милуючись Лілеєю. У процесі екологічного виховання дітей педагоги дошкільного навчального закладу використовують пізнавальні казки Лесі Українки, які сприяють забезпеченню емоційного фону сприйняття природи і поданню пізнавальної інформації в цікавій формі. Казки екологічного спрямування формують уявлення про зв’язки та залежність у світі природи, впливають на послідовне закріплення та розширення уявлення про окремі об’єкти та явища природи. У казці "Метелик" змальовано два контрастні образи: Лилик і Метелик. Байдужий до всього й самозадоволений Лилик "сидів тихо в своєму кутку, ні за чим він не жалкував, та нічого й не бажав, хіба тільки кутка ще темнішого, щоб міг сидіти там спокійно і ніколи того прикрого, разливого світла не бачити". Він усе спав. А Метелик поривався до світла і заради цього покинув свій льох. Хоч Метелик і згорів у полум’ї лампи, Леся Українка закінчує казку оптимістично:

А хіба ж розумніша була б його смерть, якби він навіки заснув у темнім льоху? Те світло спалило його, – але він рвався на простір! Він шукав світла!

Письменниця засобом алегорії звеличує високі поривання, здатність на рішучі вчинки й на самопожертву і протиставляє їх обивательському животінню.

Казка Лесі Українки повчальна. Вона навчає малих читачів цінувати досвід, мудрість, не боятися труднощів, долати їх, жити в злагоді з товаришами, сумлінно працювати. Герої творів Лесі Українки приваблюють дитячою чистотою, відвертістю у сприйнятті прекрасного. Визначальною рисою художньої прози письменниці є гармонійне єднання зі світом природи.

Спроби Лесі Українки в жанрі літературної казки мали успіх. Леся Українка надавала дитячій літературі першорядного значення у вихованні підростаючого покоління, тому активно працювала над її збагаченням. Леся Українка часто зверталася у своїй творчості до жанру казки. Казка давала їй широкі можливості для зображення складних соціальних конфліктів (“Осіння казка”,“Казка про Оха-чудотвора”). Основна думка твору “Біда навчить” про те, що не треба боятися складності життя, а треба завжди вчитися, набувати в труді знань і умінь, щоб переборювати труднощі.

Творчість Лесі Українки, пройнята світлими почуттями, будить у дітей думку, сприяє розвиткові кращих почуттів і розвиває їх естетичні смаки. Вона не втратила свого значення і в наші дні. Вона заслуговує на те, щоб бути надбанням українських дітей.

Твори поетеси, написані для дітей, стали улюбленим читанням української дітвори і відіграють важливу роль у вихованні підростаючих поколінь.

Поетеса вміє проникнути в психологію дитини, розкрити світ її уявлень, прагнень, перших проявів індивідуального характеру. Увагу до особистості дитини, вміння прислухатися до дитячих думок і прагнень і зрозуміти їх, були властиві Лесі Українці в найбільшій мірі. Дитина в її очах була насамперед людиною, з своїми правами і з своїми, хай дитячими поглядами на світ.

Леся Українка дбає про моральне, естетичне виховання молодого читача. По різних сторінках підручника розкидані відповідні зауваження, зіставлення, міркування, які вступають у складну взаємодію, взаємно підсилюються і в цілому створюють ясну, виразно цілеспрямовану систему заходів.

Герої творів Лесі Українки приваблюють дитячою чистотою, відвертістю у сприйнятті прекрасного. Визначальною рисою художньої прози письменниці є гармонійне єднання зі світом природи

За допомогою казки дитина не тільки пізнає світ, а й відкликається на події і явища навколишнього світу, виражає своє ставлення до добра і зла. У казці вона вперше зустрічає уявлення про справедливість і несправедливість. Казки виховують любов до рідної землі, бо вони створені народом. Це духовне багатство народної культури, пізнаючи яку, дитина пізнає серцем рідний край, народ.

Отже, для дитини казка – це його життя. Це різнокольоровий, рівнодійовий світ, де дитина є головним героєм, який протистоїть злу і допомагає добру. Казка готує дитину до майбутнього життя в реальному світі та показує на прикладах подолання труднощів. Формує моральні якості, які залишаться з дитиною на все життя. Необхідно пам`ятати батькам та педагогам важливість читання казок, віршиків, гратися з дитиною та вміти аналізувати власні дії.

Казка ― це природний простір для величезного дитячого потенціалу, середовище, де компенсується нестача дії у реальному житті. Казка відіграє важливу роль у житті дошкільника. Вона виховує, розвиває і навіть лікує. Не варто нехтувати її педагогічним та психотерапевтичним потенціалом. Використовуючи ресурси казки педагоги зможуть позитивно впливати на формування характеру дитини. Хороша, добра казка навчить дитину правильній поведінці, прищепить важливі для успішного життя якості і впорається з дитячими страхами. Характер - справа наживна, і в наших силах виростити малюка добрим, розумним, сміливим і цілеспрямованим, тобто, справжньою людиною, здатною до рефлексії.

«Казка – животворче джерело дитячого мислення. Багаторічний досвід переконує, що інтелектуальні, моральні та естетичні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів, стимулюють потік думки, що пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками живі острівці мислення. Під впливом почуттів дитина мислить словами. В казкових образах – перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем», – писав В.Сухомлинський.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція)/журнал “Вихователь-методист дошкільного закладу”. – К., 2012. – 63 с.

2. Концепція дошкільного виховання (Проект). – К.: Освіта, 1993. – 14

3. СухомлинськийВ.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Вибрані твори: У 5т. —К.: Рад. шк., 1977.

4. Леся Українка. Твори у 4-х т.– К., 1973 – Т.2. – 436 с.

5. Українка Леся. Зібрання творів у дванадцяти томах. – Том 7. – К. : Вид-во “Наукова думка”, 1977. – 557с.

6. Українка Леся. Твори в 12 Т. - К: Наукова думка, 1976. – Т.7.– 566с.

Кiлькiсть переглядiв: 2137

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

/Files/photogallery/2054/DSCN0411.jpg

Дата останньої зміни 10 Вересня 2018

Фотогалерея